Український павільйон
Учасники NordArt 2021
художній проект
А4, кулькова ручка
Щорічний художній проект "А4, кулькова ручка" — найбільша в світі колекція рисунків кульковою ручкою, яка налічує вже більше 7000 аркушів. Концепція проєкту прошита в його назві — твори свідомо зроблені тільки примітивними, не художніми засобами - простою кульковою ручкою на аркуші звичайного офісного паперу формату А4.

Він став більше ніж художній проєкт — він триває з 2006 року і залучив до себе понад 1000 митців, як метрів, так і талановитих молодих художників, це стало загально-культурним явищем української мистецької сцени, стало інструментом художнього діалогу, документом епохи та відбитком колективного безсвідомого українського креативного класу.

Проєкт існує безперервно 15 років, щорічно збирає 1000 робіт кульковою ручкою, після ретельного відбору кураторською радою, експонує їх в Карась Галереї (Київ), проводиться конкурс текстів на тему проекту, а потім обов'язково друкується каталог в партнерстві з VoronovArtFoundation (Ігор Воронов). Ручковий партер проекту — Kaminskiy Studio.

DE-TERMINO I-I 1996, oil, canvas, 170x290
Василь Бажай
Василь Бажай народився 1950 році у Львові, де живе і працює.
Класик українського абстракції та перформансу, працює в жанрах живопису, реді-мейд та інсталяції.

У 1979 закінчив Львівську Академію Мистецтв. Нефігуративом почав займатись десь у 1982 – 1983 роках, ще за радянськмих часів, тоді коли у світі починали говорити про "нових диких", нео-експресіонізм і транс-авангард.

В живописі він любить монументальні форми, безпредметні композиції, пастозність, експресивний великий мазок та багатошаровість. Дуже часто персональні виставки супроводжує брутальними інсталяціями і перформансом на відкритті. Майже кожного року створює масштабні виставки зі складною майже «сценографічною» експозицією.

В проекті представлена серія 3-х метрових робіт 90-х років – важливого раритетного періоду становлення українського сучасного мистецтва з живописними «коконами», десятки яких вертикально розміщені в експозиції і уособлюють живописні скульптури, створюючи відчуття живопису, як просторового самостійного суб'єкту ландшафту буття.

Delphine love, 2019, canvas, akryl, 195х145
Андрій Дудченко
Андрій Дудченко народився у Євпаторії у 1983 р.

Український художник живописець. В 2002 закінчив Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша у Симферополі та факультет живопису Київської академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Роботи художника створені під впливом метафізичного живопису та його картини демонструють тонке відчуття самотності та відчуження у сучасному світі.

"Фігури" – це живописні серії про героїв, які програли у битві із власним майбутнім. Пустельні пейзажі морського узбережжя, хвилі, редуковані до прямокутних ліній греками та хвилі, переосмислені у кольорі радянським модернізмом, зафіксовані у просторі, перемістились далеко за межі своєї дійсності у часі. Тепер вони експропрійовані прийдешнім, яке їх руйнує і зіштовхує у діалозі, граючись фігурами минулого, як персонажами античної трагедії, створюючи реальність нового сьогодення.
Portrait of the artist Margaryta Sherstiuk, 2016, oil, canvas, 140x190
Ігор Канівець та Маргарита Шерстюк
Ігор Канівець у 1984 року та Маргарита Шерстюк у 1989 року народились в Києві.

Український художній дует працює з 2010 року в живописі, графіці, фотографії та інсталяції.

Обидва художники закінчили Видавничо-поліграфічний інститут при Національному технічному університеті "КПІ", кафедра графіки.

В 2018 році разом створили музично-поетичний арт-гурт «Ambrozia», а в 2019 створили експериментальний простір "Kombinat Khudozhnik Space".

Дует Канівець-Шерстюк досліджують межу приватного і публічного, наскільки живопис канонізує життєву плинність і як це впливає на мистецький вислів.

Роботи, представлені в проекті 2014-2016 років, які документально передають їх приватне життя «від першої особи», імітують побутову селфі-зйомку повсякденності. Глядач стає співучасником та підглядачем особистого життя художньої пари.
Rivalary of Unequal, 2012, oil on canvas, 140х240
Едуард Колодiй
Едуард Колодiй у 1970 народився у Марiуполi, Україна.

Український живописець, графік, автор арт-об'ектiв, вiдеоiнсталяцiй та перформансiв.

У 1995 закінчив Одеське державне художнє училище імені Мітрофана Грекова. Твори знаходяться в Одеському художньому музеї, в Музеї сучасного мистецтва Одеси, в колекціях PinchukArtCentre, Guelman Gallery, Карась Галереї та Мистецького Арсеналу.

Ідея проекту «Мандрівні сюжети» виникла з існування гіпотези про те, що кількість сюжетів у світовій культурі обмежена. Драматург Жорж Польті у книзi «The thirty-six dramatic situations» (1895) переконує, що всі драматичні твори базуються на будь-якій з тридцяти шести сюжетних колізій, в основі яких лежить типологія людських стосунків та переживань. Тобто, протягом тисячоліть різні люди кожен раз наново розповідають один одному невелику кількість одних і тих самих історій. Це і є загальносвітова культура.

«Мандрівні сюжети» — багатофігурні композиції з натурників учбових рисунків із внутрішнім драматизмом та напругою, без певного місця та часу події.
Carpe Diem, 2017-2018, epoxy, resin
Марія Куліковська з Улегом Вінніченко
Марія Куліковська народилася у 1988 р. і виросла в старовинному місті Керч пів-острова Крим, Україна, куди не може повернутися з моменту незаконної анексії півострова Росією.

Українська мультимедійна художниця, архітекторка, перформерка-акціоністка, дослідниця та лекторка у вигнанні.

У Києві 2013 закінчила Національуї академію образотворчого мистецтва і архітектури з архітектури. Наразі закінчує програму з образотворчого мистецтва у Konsfack у Стокгольмі.

З 2017 Марія співпрацює з архітектором-інженером Улегом Вінніченко, який став технічним директором, спів-розробником та спів-автором проектів Марії, а також її партнером й коханим.

Улег Вінніченко – архітектор-інженер, розробник експериментальних інноваційних будівельних матеріалів та конструкцій. Народився 1978 у Заводське Полтавської області, Україна.

Марія та Улег в 2017 заснували Громадську Організацію "Школа Політичного Перформансу" у Києві. 2020 Улег Вінніченко – спів-засновник Галереї-Сховища «Гараж 33» для художників з «конфлікту».

"Живи Зараз" - серія складеється з 5 фігур-зліпків, створених в процесі зняття форм з тіла художниці. Всі зліпки відлиті з епоксидної смоли, всередині яких вмонтовані метафоричні предмети. Вони розвопідають та рефлексують на власні травматичні спогади та досвід художниці через символи і різні елементи, які поховані під шкірою скульптур.

Скульптури були виставлені на "Permanent Revolution – Ukrainian Art Today" в музеї Людвіга у Будапешті та на виставці журналу Vogue UA "Україна в Моді".
2018, carton, mixed media, 100x195
Ольга Кузюра
Народилась у 1990 р. в місті Мостиська, Львівська область, Україна. Українська художниця жанру живопис, графіка, інсталяція.

Закінчила у 2016 Львівську національну академію мистецтв, кафедра історії і теорії мистецтв, аспірант.

Інсталяція "Втрачена присутність" (2017 – 2020) результат дослідження феномену колективної пам'яті. Частинами інсталяції є відбитки з фрагментів втрачених інтер'єрів, зруйнованих будинків і прикордонних стовпців вже неіснуючих держав… Кожен паперовий об'єкт є не лише посмертною маскою, але й документом, носієм, що фіксує присутність людини у просторі.

Проект "Амнезія" (2017 – 2019) серія живописних робіт, що відображає пошуки зв'язків між колективним та індивідуальним, аналіз прочерків і знаків запитання у власній ідентичності. Дитяча амнезія – це ментальне провалля, простір якого заповнюють образи та події, що ніколи не мали місця. Тим не менше ці перші "спогади".
The Erased Faces series, 2017, paper, ink, pencil, 40х35
Микола Лукін
Микола Лукін народився о 1988 році в Одесі.

Український художник працює у сфері живопису та графіки, об'єктів та інсталяцій.

Закінчив Одеське художнє училище імені Митрофана Грекова та художньо-графічний факультет Південноукраїнського педагогічний університетету.

Фокус творчої уваги — сфера інтимних екзистенційних переживань, що втілюються у фігуративних композиціях, які відсилають до історичної пам'яті.

«Стерті обличчя» - графічна серія являє собою портрети понівечених війною людей. Орієнтиром для створення цієї серії стала хроніка лицевої хірургії часів Першої Світової війни. Метою серії було перевести сухі документальні фотографії у формат художнього твору, щоб перенести акцент з лабораторної фіксації травматизму на психологічний портрет з внутрішнім поглядом. Портрет людини без обличчя і, тим не менше саме портрет...
Lump, 2000, wood, paint, 75х40х35
Микола Малишко
Mykola Malyshko's sculptures combine the aesthetics of different artistic styles and trends, from folk t art to sacred wooden architecture. The wood in Malyshko's sculpture has its own logic, its own laws. He creates sculptures that resonate with the masterpieces of Alexander Archipenko and Ernst Barlach, but adds national ground to this artistic community. His work is more than sculpture, it is structures, mobiles, frames, postmodern installations, art objects.

*Born 1938 in Znamenivka, Dnipropetrovsk region. Lives and works in Kyiv region. In 1961 graduated from Dnipropetrovsk Art College, and in 1967 – from Kyiv National Art Institute.

1997 – named The Painter of the Year, "Zolotyi Peretyn". 1998 – awarded the prestigious Vasyl Stus Prize. 2009 – "DE PROFUNDIS" Mystetskyi Arsenal Kyiv. 2012 – named The Most Significant Discovery in the first modern art biennale ARSENALE Kyiv. 2017 – awarded the Shevchenko National Prize in Visual Arts. Lives and works in Kyiv region.
From the project "Fear", 2017, acrylic, paper, 150x290
Роман Михайлов
Роман Михайлов народився в 1989 році в Харкові, Україна. Закінчив Харківську державну академію. Брав участь у численних групових виставках, включаючи: 3d Odessa Biennale of Contemporary Art, Одеса, 2013; Я крапля в океані, Відень, 2014; Україна - scene libre festival, Париж, 2015. Фіналіст фестивалю non-stop Media, Харків, 2014; Номінант PinchukArtPrize, Київ, 2015, 2018; Лауреат премії за найкращу інсталяцію в галереї Saatchi, Лондон, 2015.

Роботи Романа завжди гостросоціальні, вони змушують глядача відчути широку гаму суперечливих емоцій, але тільки небайдужість.

У проекті «Страх» він торкнувся актуальної теми людських фобій. Автор пропонує глядачеві задуматись, чого ми боїмося, що робить наше життя нестерпним, і чому ми біжимо від наших страхів. Неспіврозмірність страхів сучасної людини реальним загрозам. Доведена до гротеску очевидність образів в проекті Романа виявляє цей стан паніки, властивий сьогодні сучасній людині у зв'язку з різних причин.
Hardcore Series, 2016-0002
Сергій Панасенко
Народився у 1983 в місті Київ, Україна, де живе і працює.
Український художник, працює з темою релігії, соціуму, моди, артефактів в жанрі скульптура, живопис, графіка, інсталяція, редімейд. Майстер створювання образних драматичних експозицій.

У 2008 закінчив архітектуру в Київському національному університеті будівництва і архітектури, факультет рисунку та живопису.

На виставці представлені роботи 2015-2020 рр. «Зламаний Хрест» 2015 та серія яскравих скульптур і полотен з проекту SS2019 2019 - про «вандалізм», коли красу натурального дерева наглухо зафарбовують. Це проект із соціальною темою, коли людина, бажаючи бути модною та красивою, намагається сховати себе за яскравими фарбами, трендами, символами, сховатися в золоті, як ознаки успіху.
Birth II
Анастасія Подерв'янська
Народилась 1978 року в Києві, Україна, де живе та працює.
Українська художниця зі спеціалізацією: печворк, текстиль, сценографія, асамбляж, живопис.
У 2002 закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, відділення монументального живопису.

2019 – отримала третю премія 8th WTA World Textile Art Bienal, Мадрид, Іспанія.
2016 – Лауреат V Всеукраїнської Трієнале текстилю.

Серія текстильних панно, у яких поєднано аплікацію, дитячий одяг та анатомічні мотиви, вишиті вручну. Панно, зшиті зі сторінок шкільного щоденника та зошитів. Ці речі - певні документи нашого життєвого шляху. Зшиті разом вони відтворюють матрицю середовища в якому ми існуємо, той досвід, що ми набуваємо, акумулюють та одночаcно змінюють, розширюють свій контекст. Відбувається синергія різних досвідів, яка переводить буденне на інший рівень.

«Кічові серветки, вишиті вручну, божевільні тканини, поєднання непоєднуваного мене вводить у певний азарт, та я намагаюся з цим грати, виводячи це у найвищий ступінь натхнення».
Virgin Mary, 2018, oil, canvas, 130х200
Людмила Раштанова
Народилася 1981 в місті Києві, Україна.
Українська художниця – графіка, живопис, інсталяція

В 2006 закінчила Академію образотворчого мистецтва та архітектури, Київ, факультет графіки.

Мисткиня в хрестоматійному для постмодернізму жанрі працює із різними інформаційними носіями, переносячи їх фрагменти на живописні картини, з емоціями та спогадами, вінтажні та сентиментальні листівки, фото та кіноплівки, друковані газети та екрани сучасних технологій. Медіа, як найшвидше новинне джерело, яке постійно дає матеріал для роздумів, шокує сенсаціями, яскравими та неочікуваними, щільно заповнюючи наше інформаційне довкілля. Мистецтво – переводячи інформацію в живопис – канонізує новину, доводячи її до історично значущого змісту.

Роботи із серії «Тріумф безвілля» та «Портрет в екстер'єрі» зроблені за останніх 5 років.
Маша Рева
Народилась у 1987 в Одесі.
Освіта:
2010 магістр Fashion Design, Київський національний університет технологій та дизайну, Україна
2015 Магістр жіночого одягу Центральний коледж мистецтва та дизайну Центрального Сен-Мартенса, Лондон, Великобританія. Кураторську програму готувала покійна професор Луїза Вілсон та керівник курсу Фабіо Пірас.

Маша - мультидисциплінарна художниця з фешн бекграундом, працює з різними медіа, включаючи art direction, set, текстиль та fashion design. Її практика включає ряд співпраць з такими як Simon Jaquemus , Pepsi Co, Rachel Comey, Rijksmuseum , Nadiia та багатьох інших.

Дестиктивною (відрізнячою) рисою практики Реви є дослідження її «лінії». Її малюнки охоплюють всі види поверхонь - від фресок, ювелірних виробів, гончарного та текстильного дизайну до людського тіла.

У нещодавньому проекті «Бугаз» Рева розмірковувала про спогади дитинства.

Марія виросла біля Чорного моря в сім'ї скульптора та дизайнера, які і сформували іі підхід(ставлення) до життя.
Марія росла оточена гротескними персонажами міста Одеси, предметами, знайденими на блошиному ринку, сімейними традиціями художників та духом грайливості, що створили уявний світ дитини, яка народилася в колишньому СРСР і виросла в Україні.

Пошук самоідентифікації, що перетинає різні десципліни, є постійним станом. Візуальна мова включає об'єкти, розроблені та виготовлені Машею та її командою, задокументовані та сфотографовані самою художницею.

Proportion, 2018, oil, canvas, 150х100
Андрій Роїк
Народився 1995 у Львові, де живе і працює.
Український художник, живописець та графік.

Закінчив Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва Івана Труша 2016 та Львівську національну академію мистецтв 2018 факультет монументального живопису. Представником Львівської Нової Хвилі.

Митець що вміє дивувати володінням академічною технікою та драматизмом. Його живописність скоріше графічна, ніж живописна, монументально-фігуративна. Об'єктом дослідження Андрія Роїка є тіло, як складова фізіологічного та антропологічного вивчення природи людини. Кон'юнктура зображальності розглядається, як деконструкція та подолання обмежень, щодо традиційної канонічності тіла. Автор надає функції форми та структурі фігур – трансляції емоцій, подразнень, вад, напруг, розслаблень, ритмік, всіх проявів, які стосуються тілесності.

Представлені роботи із серій «Тіло» і «Фігури», які були створені за останні декілька років.
Cattle on pasture, 2016, carpet, oil, 142х205
Андрій Сагайдаковський
Andriy works in the field of painting and practices unusual techniques, such as painting on rugs. Andriy is one of the most ironic contemporary Ukrainian artists, who finds unusual perspectives on everyday topics.

As the impulse for creation Sagaidakovsky considers the life itself, right here right now. In his works he uses old canvases, torn cloths, carpets. The artist works in fine art and is the creator of installations and art objects.

* Andriy Sagaidakovsky was born in Lviv in 1957. In 1979, he graduated from the Arcitechture faculty of Lviv Polytechnic Institute. In 2015, he was the participant of the Polish pavilion at International Art Venice Biennale Exhibition. Andriy regards Karl Zvirynsyi and — the legend of Lviv artistic environment and the student of Fernand Lége — Roman Selskyi as his teachers. In 1990, his works were included to the significant Defloration exhibition of informal art of Lviv.

He lives and works in Lviv
Game over, triptych, 120х70
Андрій Савчук
Андрій Савчук - художник який працює в сфері Op Art, 1993 року народження (Україна, Тернопільська область, смт Коропець). У 2018 році закінчив Львівську національну академію мистецтв (Україна), ступінь магістра декоративно-прикладного мистецтва, викладачі Стефюк І.В. , Король І.П. , Іванишин В. П. Вибір матеріалів Савчука - тоноване дерево або пластик. Для його стилю характерне використання барвистих кольорів та простих геометричних форм. В своїй творчості художник часто звертається до власного особистого минулого, і розмірковує як його дитячі спогади і враження відображаються у дорослому житті і його творчості. Брав участь у міжнародних резиденціях, пленерах та мистецьких заходах.
Mountains, 2020, digital print, (edition 1-1)
Олексій Сай
Олексій Сай народився у1975 у Києві 1994 Київський художноьо - промисловий технікум, відділення графічного дизайну, у 2001 - НАОМА, відділення графіки, Майстерня М.І.Компанця Працюю в різних медіа - цифрове мистецтво, скульптура, об'єкт, інсталяція.

Важко оцінити масштаби світової культури сьогодні. Намагаючись знайти адекватну візуальну мову для опису сучасних процесів, я роблю серію робіт у програмі, яка рахує гроші - Microsoft Excel. Мільйони адміністраторів виробляють свою роботу, не вступаючи в контакт з реальністю - і дані, які я використовую як елементи візуальної мови, можна чітко зрозуміти людині корпоративної культури - можливо, наймолодшою з чітко визначених культур людства.

Про роботи на виставці: Це пейзажі, які задумані бути ідеальними, але ідеальніми вони не можуть стати, тому жо інструмент, який створений для роботи з данимі неспроможний відтворювати дійсність.
Colored highways, 2018, MDF, wood, acrylic, polyurethane, 200х100
Назар Симотюк
Народився 13 лютого 1992 року в с. Бучачки, Снятинського району, Івано-Франківської обл. Освіта: Львівська національна академія мистецтв, кафедра художнього дерева (2012-2018).

Оп-арт став ключовим напрямком та розкрив великий діапазон можливостей для реалізації творчих ідей. В процесі створення об'ємних композицій я поєдную мінімалізм простих геометричних фігур та кольоровий контраст для підсилення емоційного сприйняття у глядача.

Працюючи з абстрактною дерев'яною пластикою вдалося знайти нові образно-візуальні можливості традиційного матеріалу та синтезувати своє захоплення імпресіонізмом, пуантилізмом та оптичним мистецтвом.
Slightly Altered
Synchrodogs, Роман Новен та Тетяна Щеглова
Дует Synchrodogs (Тетяна Щеглова та Роман Новен) працюють разом з 2008 року. Український дует працює в царині фотографії, інсталяції, перформансу, геппенінгу, фото-fashion

Тетяна (1986) та Роман (1984) – закінчили технічні університети в Україні та обидва стали митцями через самоосвіту.

Дует був серед номінантів PinchukArtPrize 2013, переміг у конкурсі FOAM Construct 2012 (Нідерланди), переміг у номінації "Кращий арт-фотограф" у Vogue Talent contest, отримав приз "Краще портфоліо" на Weitsprung n5 (Німеччина), став переможцем у Feature Shoot Emerging Photography та фіналістом LensCulture Visual Storytelling Award 2019.

Фото митців публікували такі видання, як Esquire, Vice, Vogue, Dust, Vision, Dazed and Confused.

У своєму проекті "Трохи змінені" Synchrodogs створюють інсталяції, "життя" яких обмежене одним днем. Зафіксовані лише на фотографіях, ці об`єкти постають перед нами у ландшафті, який так само швидко змінюється та зникає внаслідок вторгнення людини.
Шлях, 2013, полотно, олія, 300х300 см
Олег Тістол
Oleg Tistol is a Ukrainian artist, born іn 1960, a representative of Ukrainian neo-baroque and one of the leaders of the "New Ukrainian Wave".

The art of Oleg Tistol (paintings, large-scale installations, photos, sculptures, and art objects) has always been in the center of the artistic process, what is illustrated by his regular participation in the international art events.

Tistol's art, which emerged at the edge of the Soviet and post-Soviet epochs, combined both a critique of Soviet culture with re-evaluation of its clichés, as well as the vital, joyful, and playful atmosphere, which largely defined the appeal of the "Ukrainian new wave". Combining in his works the national and soviet symbols, myths and utopias he discovered for himself the notion of simulacrum — a copy with no original. Such a paradoxical self-sustainability of propaganda as substitution for the non-existing items unexpectedly unites propaganda with pop-art. Tistol was primarily interested in its formal aesthetic aspects - stencil plates, color back-ups, smoothly painted surfaces.

Red corner, project Phantom pain, installation, 2019
Альона Токовенко
Альона Токовенко народилась в Одесі в 1990.
Українська художниця, працює з живописом, графікою, інсталяцією.

Закінчила Одеське художнє училище Митрофана Грекова та Київський університет технології та дизайну, дизайн костюму.

Працює з абстракцією та тілесністю, деконструює тіло на частини і формує той візуальний ряд, в якому чутливість і чуттєвість стають основою форми і сприйняття.

Розчиняє впізнаванні форми в аморфну масу, з якої згодом наново виліплює образи. Герої не мають ні облич, ні внутрішнього світу – вони одночасно є оболонкою і суттю, а також грубою фізіологією і умовним знаком болючої для художниці теми. Позбавляючи зображення кордонів між видимим та уявним, художниця намагається прослідкувати механізм роботи мозку, свою уяву та принцип мислення.

Проект «Фантомнi болі» рефлексує на історію, культуру та соціальні процеси в Україні і пропонує розглянути неможливість повноцінного руху вперед без глибокого аналізу і переосмислення власних травм і сформованих ними глибинних складних деформацій свідомості суспільства.
Triumph, 2011-2013, acryl on canvas, 217x260
Артем Волокітін
Артем Волокітін народився в 1981 році в Чугуїві, Харківської області, Україна.
Український художник, живописець.

Закінчив Харківську академію дизайну і мистецтв.
Проходив стажування в майстерні Ентоні Гормлі в Лондоні. У 2011 році став першим володарем головної премії PinchukArtCentre та дебютував в паралельній програмі Венеціанської бієнале 2011. У 2015 брав участь в Венеціанській бієнале в українському проекті «Надія!». Виставлявся в лондонській Saatchi Gallery, Vienna Contemporary,Art Basel, в Українському інституті Америки в Нью Йорку, а також на датській Art Copenhagen і німецькій Kolner Listе. Художник живе і працює в Харкові, Україна.

Артем Волокітін працює у класичній техніці олійного живопису. У своєму живописі близький до фото реалізму, умовному реалізму та українському необароко.

В українському проекті представлені його знамениті серії - поліптих «Тріумф» із 7 частин та «Післяобраз», які були представлені на багатьох міжнародних майданчиках.
NordArt
Kunstwerk Carlshuette
Vorwerksallee, D-24782 Buedelsdorf
NordArt Ukraine:
momotdaryna@gmail.com
Усі права захищені